JavaScript seems to be disabled in your browser. For the best experience on our site, be sure to turn on Javascript in your browser.
Якщо ви купуєте срібні прикраси у відомому магазині, то знання, як перевірити срібло, навряд чи вам знадобляться. Проте існують випадки, коли така необхідність виникає. Наприклад, якщо ви придбали старовинний предмет у приватного покупця, отримали вироби у подарунок чи перейняли родинний спадок. Якщо звернутись до фахівця нема можливості або ви не впевнені в його висновках, доведеться скористатися шкільним курсом хімії.
Якщо ви змогли якимось чином погнути виріб, не варто панікувати. Навпаки, срібло досить м’який метал, за що його люблять ювеліри, адже це дає змогу виготовляти дійсно філігранні предмети. Відсутність характерного блиску — також не вирок. Матеріал міг потьмяніти через забруднення, неправильне зберігання, або це може бути навмисне декоративне покриття. Чого точно не має бути — так це іржі. Якщо поверхня подряпана і видно матеріал іншого відтінку — ймовірно, у вас в руках підробка, покрита найтоншим шаром срібла.
У ювелірній справі існує звичай, що переріс у закон: клеймувати вироби. На дорогоцінних прикрасах завжди можна знайти відтиск з пробою, який інформує про склад сплаву. Його відсутність найчастіше свідчить про підробку, тому корисно знати, як перевірити, чи справжнє срібло. Серед державно затверджених проб матеріалів:
Аргентум гіпоалергенний, саме тому його часто дарують малечі та людям, чия шкіра може реагувати на інші компоненти. Саме тому підробки — не лише неприємність і витрачені дарма гроші, а й фактор небезпеки для здоров’я. Це ще один привід для того, щоб розібратись, як перевірити срібло в домашніх умовах.
У разі, коли ви не знайшли на виробі клеймування або сумніваєтесь у його правдивості, можна використати декілька простих методів, аби переконатись у справжності металу:
На жаль, для виробів із чорнінням, родіюванням чи позолотою дані методики можуть виявитись неефективними. Серед рекомендацій, як перевірити срібло вдома, можна знайти також методики з нагріванням і охолодженням або застосуванням сірчаної мазі. Не варто до них вдаватися через високий ризик пошкодження прикрас. Способи засновані на перевірці теплопровідності чи звучанні металу, недостатньо точні та малоінформативні, тим більше для новачків.
Біхромат калію може допомогти визначити пробу металу. На низькопробному сріблі реагент залишає темно-червоний слід, але чим чистіший сплав, тим яскравіший колір після хімічної реакції:
Можна купити калій дихромат у вигляді кристалів або вже готовий ювелірний розчин «Хромпік». Проте використовувати реактив вдома може бути небезпечно через його високу токсичність: процес потребує спеціального місця й підготовки.
Окрім визначення підробок варто знати, як перевірити срібло, щоб відрізнити його від інших ювелірних матеріалів. Якщо ви отримали у подарунок прикрасу, що передавалась з покоління в покоління, може виявитись, що її реальна цінність значно вища. Візуально аргентум можна переплутати з оловом, платиною, паладієм. Проте огляд — це лише привід для додаткової перевірки, а не точний метод визначення металу.
Сірувате срібло без покриття з приглушеним блиском не схоже на яскраву сяйливу платину чи інші метали, але техніка родіювання візуально наближає його до дорожчих сплавів. Найпростіший спосіб — перевірити наявність проби. Експеримент з йодом допоможе упізнати олово, а азотна кислота з аптеки — паладій, що червоніє, реагуючи на неї.
Аби не зіпсувати виріб і бути впевненим у висновку, найліпше звернутись до ювелірної майстерні чи магазину, де вам нададуть точну відповідь.
Залиште свої дані, ми зв'яжемося з вами найближчим часом